Місце зустрічі - школа!!!!!

Як білий вальс,  думки повільно ллються,
Уява вже не може зупинитись -
Учитель, школа, діти – всі сміються.
І знов в дитинстві мрієш опинитись.

Наприкінці лютого, за доброю традицією, наша школа відчиняє  свої двері й з нетерпінням чекає своїх випускників. Кілька років поспіль організацією, підготовкою та проведенням вечора-зустрічі шкільних друзів займається  заступник директора з виховної роботи Гузь Людмила Миколаївна та педагогічний колектив.
Місце зустрічі – школа, місто дитинства, де виріс, стежками якого ходив, зустрічався і дружив. 17 лютого на побаченя зі школою прийшли випускники 1968, 1973, 1978, 1983, 1988, 1993, 1998, 2003, 2008, 2013, 2017 років, а також до них виявили бажання приєднатися випускники 2006 року, оскільки вже давно не зустрічалися разом.  50, 45, 40, 35, 30, 25, 20, 15, 10, 5 років після закінчення, роки летять швидко і непомітно. Як приємно знову взяти квиток до міста дитинства, де вас любили, де ви вчилися жити, думати, шукати. Приємно здивували найстарші випускники 1973 року, 18 шкільних друзів прийшли на 45-річну зустріч після школи. Численними були й наймолодші ювіляри, випускники 2017 року. 
Гості з цікавістю розглядали світлини розміщені у фойє, кожен віднаходив свій випуск, завітали також в рідні класи, поспілкувалися зі своїми класними керівниками та першими вчителями. Вчитель історії Журик Світлана Феофанівна підготувала до вечора-зустрічі експозицію з історії школи, альбом з історії педагогічного  колективу шкільних випусків. Відвідавши музей, багато хто залишив свій запис в книзі відгуків.
   Святковий концерт розпочався гімном школи, який виконали: Гузь Соломія, Андрощук Анастасія, Токарчук Тетяна, Присяжнюк Ольга, Давидова Іванна. З вітальним словом виступила директор освітнього закладу Ольга Леонтіївна Коваль, яка відзначила: що пишається тим, що доля пов`язала її з с.Оженин, з НВК «Оженинська ЗОШ I-III ст.№2 - ДНЗ», з чудовим педагогічним колективом де вона працює вже п`ять років та побажала гостям приємного спілкування. Ведучі – Ус Аліна та Фурдей Андріанна зазначили, що тисячі українських патріотів пішли захищати незалежність України, не стали осторонь і випусники нашої школи. Більше 50 оженинців воювали і досі знаходяться на східному фронті. Були оголошені прізвища та імена  учасників АТО – випускників нашої школи. Всі присутні схилили голови перед світлою пам’яттю тих тисячі вірних синів України, які пішли від нас і хвилиною мовчання пом`янули героїв. Чоловічий педагогічний вокальний ансамбль у складі: Луніна Миколи Миколайовича, Гаврилюка Віктора Тарасовича, Дрозда Олександра Миколайовича, Андрощука Юрія Івановича, Василюка Вадима Олександровича під акомпанемент музичного керівника Мартинчука Віктора Володимировича виконали пісню «Добровольці», виступ дуже сподобався гостям і викликав гучні  оплески. Слід зазначити, що й всі подальші виступи  нагороджувалися шаленими оплесками глядачів. Молодші школярики 2-А класу, під керівництвом класовода Павлюк Катерини Олегівни порадували своїм танцювальним номером. У виконанні випускниці  1988 року – Шляпцевої Марії Леонтіївни прозвучали пісні: «Не забудь», «Time  to say goodbye», яку викладач Оженинської ДМШ виконала на італійській мові, «Ехо кохання» та жартівлива пісня в дуеті з учнем школи Кідибою Олексієм « Ой під вишнею, під черешнею». Випускники радо відповідали на запитання ведучих: «Чому наша школа – найкраща?» та брали активну участь в завданні потрібно закінчити прислів`я. Музичний керівник Лукасевич Ірина Михайлівна виконала пісню «Кохання - золото»,а її вихованці  ансамбль «Домісольки» пісню «Рушничок ».
   Кульмінацією, атмосфери сміху і радості був виступ – інсценування  «Сватання на Гончарівці». Від майстерної гри теперішніх учнів школи Пузирка Івана, Лавренюк Олени, а особливо Білоус Катерини зал «заходився» неймовірним сміхом. Вокальні номери прозвучали також у виконанні учнів закладу: Зінчука Максима, Смирнова Юрія, Киричук Дарії. Кожен випуск отримав музичне вітання. Право урочисто, шкільним дзвінком закінчити зустріч друзів було надано випускнику 1983 року Шустеруку Олександру Петровичу, кореспонденту газети «Перспектива» Хмельницької АЕС та учениці 10-Б класу Лавренюк Олені. 
   Надіємось, що шкільні друзі, які лютневого, суботнього вечора завітали до стін рідної школи знову опинилися в дитинстві та юності. Це справді найкраща пора життя людини. Роки пролітають, як мить блискавично: «І тільки у альбомі всі поряд ми будемо такими, як тоді ». А схоплені фотоспалахом миті зустрічі в 2018 році залишаться на добру згадку, назавжди.