«І хоч тіло давно моє тут, та душа залишилась за Бугом»

9 вересня 1944 р. в Любліні між Польським Народним Визвольним Комітетом і УРСР була підписана Угода про примусове переселення українців з території Польщі на Східну Україну. Друга неділя вересня - це той день, коли українці з болем в душі згадують важкі часи виселення з рідних земель в невідомість.
В НВК «Оженинській ЗОШ І-ІІІ ст. №2 – ДНЗ» відбулася зустріч з завідувачкою відділом історії ДІКЗ м. Острога, яка на прикладі своєї родини Білецьких Степана Йосиповича і Ксенії Михайлівни, родом з Грубешівського повіту, що на Холмщини, повідала трагічні сторінки історії переселення українців з етнічних земель. Спочатку родина перебувала на Дніпропетровщині. Жили в напівзруйнованому будинку, війна лишила свої сліди. Палити не було чим. В степових районах було важко з дровима. Місцеве населення сприймало їх неоднозначно: вони ходили у вишитих сорочках, розмовляли на своєму діалекті, дотримувались своїх звичаїв і традицій. Та й самій родині, як і іншим, було важко звикнути до нових умов життя.
Голод 1946 -1947 рр. змусив шукати кращого життя. Білецькі переїжджають на Острожчину Рівненської області. Поселилися в родичів переселенців з Холмщини в с. Хоров.
Щоб прогодувати сім’ю, Степан Йосипович змушений був записатися до місцевого колгоспу, після того родині надали власне житло – колишню осадницьку хату.
Учні мали можливість поспілкуватися, ознайомились з архівними документами учасників тих подій, які розкривають питання господарського облаштування, трудової діяльності, адаптації переселенців на новій території. Доповненням стала демонстрація картини острозької художниці Лідії Спаської із життя переселенців. Разом з вчителем історії Журик С. Ф. відвідали шкільний музей «Історія села та школи», згадували свої родини переселенців, які проживають в Оженинській окрузі.