Чи повинні учні прибирати у приміщеннях школи

Дедалі частіше трапляються випадки, коли чи то в інтернет-мережі, чи в приватному спілкуванні виникають питання стосовно законності чергування школярів в їдальні чи на прибиранні класних кімнат. 

Частіше за все батьки, не згодні з чергуваннями дітей та й самі школярі, аргументують свою позицію ст.43 Конституції України, що встановлює заборону на використання примусової праці. А також на ст.51 Закону України «Про освіту», а саме: «Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов’язаних з процесом навчання, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України».

Чергування та прибирання учнями у школі регламентуєься Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затвердженими Постановою Головного державногосанітарного лікаря України 14.08.2001 № 63 та погоджено листом Міністерства освіти і науки України 05.06.2001 № 1/12-1459. 

Тобто чергування в цілому і прибирання класних кімнат зокрема слід розглядати як один з основних аспектів формування здорової особистості дитини шкільного віку. До речі, гігієнічне виховання учнів проводять вчителі, медичний персонал і батьки в тому числі.

Пропоную ознайомитись з витягом даного документа (розділ 12 Санітарно-гігієнічна освіта учнів, формування здорового способу життя, самообслуговування).

«Самообслуговування повинно організовуватися у відповідності з віком, статтю, фізичними особливостями і станом здоров'я дітей, базуючись на гігієнічних вимогах та вимогах до охорони їх здоров'я. Робота із самообслуговування повинна проводитися за участю вчителів, класних керівників і медичних працівників.

Роботу із самообслуговування слід проводити з урахуванням двох напрямів:

- попередження забруднення земельної ділянки і навчально-побутових приміщень;

- очищення земельної ділянки та побутових приміщень від забруднення.

У процесі самообслуговування учні можуть виконувати прибирання класів, кабінетів, лабораторій:

- наприкінці кожного дня (учні 5-12 кл.);

- генеральне прибирання кожного тижня і місяця (учні 9-12 кл.).

Тривалість самообслуговування для учнів 2-4 класів у загальноосвітньому навчальному закладі не повинна перевищувати 1 години на тиждень, а для учнів 5-12 класів - 2 години на тиждень.

Одноразова тривалість роботи із самообслуговування не повинна перевищувати для учнів 2-4 класів 30 хвилин, 5-9 класів - 45 хвилин, 10-12 класів - 1,5 години. Роботу необхідно проводити у спеціальному одязі. Усі види прибирання здійснюються лише вологим методом з наступним провітрюванням приміщень. У навчальному приміщенні необхідно передбачити місце для зберігання прибирального інвентарю, спецодягу та мила. Миття підлоги дозволяється школярам з 10 років при обов'язковому використанні швабри.

Допускається участь учнів (чергові класи) в накриванні обідніх столів (при використанні санітарного одягу). Перебування учнів у виробничих приміщеннях харчоблоку забороняється."

Батькам на замітку!

Перш ніж піднімати питання залучення дитини до чергувань, зважте всі «за» і «проти». Проте, якщо дії стосовно вашої дитини ви вважаєте незаконними і маєте бажання вирішити це питання, ознайомтесь з Державними санітарними правилами та нормами влаштування та утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу та скористайтесь порадами юристів.

P.S. Кажуть, що змалку, японським дітлахам дозволено робити все, що не представляє небезпеку. Японці навіть вважають дітей «божественними створіннями», проте цей статус втрачається щойно дитина переступить поріг школи.

У японських школах учні самі прибирають в класах, кафетеріях та навіть туалетах. Їх ділять на невеликі групи та розподіляють задання протягом року. Згідно із японською системою освіти, прибирання за собою вчить дітей працювати в команді і допомагати один одному, а ще таким чином вони вчаться поважати свою роботу та роботу інших. Чи варто нам повністю відмовитись від посильної праці дітей у школах чи можливо брати приклад з тих, хто попереду?